Валафрід Страбон. Коментар на Друге Послання до Солунян

Короткий зміст

         Апостол написав друге послання до солунян та зробив там зауваження щодо прийдешніх часів та поразки ворога. Написав він це послання в Афінах за допомогою диякона Тіта та аколіта Онисима.

Глава Перша

         Вірш 3. «Дякувати Богові» і т.д. – Він дякує тут Богові за їхні блага: не просто за всі блага, отримані ними від Бога, але й за ті, які вони, хростаючи, отримали ніби від себе самих.

         «До інших» – очевидно, що той, кого люблять, любить і інших, виражаючи свою ласкавість у взаємній покірності.

         Вірш 5. «Знак справедливого…» – Якщо Він так суворо карає за гріхи тих, що каються, то що ж він зробить з непорушними? Так він [Апостол] каже, маючи на увазі, що той, хто не шкодує праведних, [тим більше] не шкодуватиме нечестивих.

         «Справедливого» – «така вже Божа справедливість». Зворот «така вже»[1] тут вживається для вираження не сумніву, але ствердження; один тлумач передає його так: «бо він є справедливим»[2].

         Вірш 7. «Коли з’явиться» – [Апостол] починає говорити про те, наскільки жахливою буде мука одних, і наскільки приємним буде майбутній відпочинок інших.

         Вірш 8. «Господа нашого Ісуса» – Вогонь полум’яний, в якому він прийде, не буде його охоплювати, однак, у тому вогні палатимуть вороги його.

         «Тим, які не знають Бога» – йдеться про тих, хто не знають закон.

         Вірш 9. «Вони зазнають кари» – Тобто, страждатимуть. Йдеться про те, що їх спіткає певна мука, яку вони зноситимуть. Логічно, що той, хто страждає, помститься тому, хто його ображає, нібито роблячи тим собі приємність.

         «Вічної погибелі» – Мається на увазі: вічно відчуватимуть кару, а не просто навічно будуть віддалені.

         «Коли він прийде прославитися» – Він постане ясним та дивовижним для вірних, а для невірних – суворим, і скує останніх вічною мукою. Короткий сенс цих слів такий: він прийде карати злих та прославляти добрих.

         Вірш 10. «Нашому свідченню» – Наше свідчення полягає в тому, що вам, стражденним, разом з нами, він дасть вічний спочинок; ми кажемо вам про день суду, щоб ви повірили в славу добрих та кару злих.

         Вірш 11. «Тому»[3] – Порядок слів є таким: «Тому молимося за вас… щоб… учинив вас гідними» – тобто, щоб висловив присуд, що ви гідні.

         «Молимося повсякчас». Або «in quo» означає «щодо цього»[4], або ж те, що – оскільки кожного дня ми живемо в небезпеці – ми маємо молитися постійно.

         «Ділу віри» – Тобто, сповідання віри, яке воістину є ділом віри по своїй суті, оскільки сповідання віри є обов’язком кожного християнина. Або ж, діло віри – це всі добрі справи, які породжує віра, і без яких віра є мертвою.

         «Щоб силою наповнив» – силою витримки, або ж, простіше – щоб дав вам протриматись до самого кінця.

Глава Друга

Вірш 1. «Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа» і т.д. – Він каже їм дякувати та молитися до самого дня Суду, благаючи їх не приймати легковірно судження, ніби скоро – пришестя Господа, і не лякатися через них.

Вірш 2. «Не хвилюйтеся швидко» – Мається на увазі: якщо хвилюєтеся, то це швидко пройде, бо ніщо не може заволодіти вами на цілий день.

«Ані… харизмом» – Тобто, якщо злий дух під виглядом янгола світла явиться вам у видінні та переконуватиме вас у тому. Або ж – якщо хтось стверджуватиме, що він віщає через святого Духа, ніби він дізнався, що день суду наблизився – не вірте.

«Ані… листом» – Зазвичай хитруни, щоб обдурити людей, створюють послання від імені якогось славетного чоловіка, щоб авторитет імені зміг додати листові переконливість, якої він сам по собі не має.

«Що день Господній уже настає» – Тут не йдеться про те, ніби він не хоче, щоб вони з підперезаними стегнами та з палаючими світильниками в руках чекали на повернення Господа на шлюбний бенкет.

Вірш 3. «Бо спершу настане» – про зруйнування Римської імперії [Апостол] говорить таємним чином, щоб не спричинити переслідування римлянами Церкви. Або ж він каже про духовну імперію Римської Церкви; або ж – про відступництво від віри.

«Спершу прийде відступник»[5] – Так написано в деяких кодексах. Немає сумнівів, що сказано це про Антихриста, названого відступником: принаймні, від Господа Бога він відступив. Якщо це можна сказати про всіх нечестивців, то наскільки ж більше – про нього!

«Син погибелі» – Антихрист; [син] не за природою, але за наслідуванням.

Вірш 4. «У храмі». Або – «До храму». – Деякі [люди] розуміють це місце так, ніби йдеться не про самого володаря[6], але про все його «тіло», тобто, про безліч людей, що належать до того тіла разом з їхнім володарем: так, вони вважають, що точніше казати, як це буде грецькою, не «у храмі»[7], але «в якості храму Божого возсяде»[8], ніби він та його люди – це храм Божий, тобто, Церква. Так, кажуть: «прийшов у гості», що значить «прийшов у якості гостя»[9].

Вірш 6. «Знаєте» – Він каже, що вони знають, «що саме стримує», однак, не вказує, що ж це таке, тож, ми не знаємо, що це – якщо не брати до уваги тих [людей], які підозрюють, ніби це сказано про Римську імперію – стримуватиме, поки не буде усунена з середини. Тож, Апостол не схотів написати про це прямо, щоб не збудити наклеп, ніби він бажає зла Римський імперії, яку вважали вічною.

«У часі своєму» – З повним звершенням Римської імперії та покірності Римської Церкви здійсниться відступництво від обох: коли здійсниться відступництво, прийде нечестивий; тоді ж здійсниться час милосердя – всі народи навернуться до віри; і тоді відкриється відступництво; так і прийде день Господа.

Вірш 7. «Так, тайна» і т.д. – Вже в самому початку звершення [імперії] виявляється нечестивість, хоча й таємна, тобто, прихована під іменем благочестя, яке б хотіли мати служителі Христові, якби вони такими лише здавалися. Таємним чином, диявол через Нерона та інших вбивав мучеників, а через того [Антихриста] тоді відкрито з’явиться і вб’є Іллю та Еноха, а також багатьох інших. І Нерон та інші – це тіні прийдешнього Антихриста, як Давид та Авель – [тіні] Христа.

«Аж поки не буде усунений [з середини]» – Тобто, поки відступництво не стане явним: воно відкриється у відступництві від істинного Бога, у холоді любові від примноження беззаконня і т.д.

Вірш 8. «Духом уст своїх» – Тобто, силою Духа святого, названого духом уст, оскільки з них він виходить».

Вірші 9 та 10. «З неправедними чудами та всяким брехливим обманом» – Ті знаки називаються неправедними, тобто, такими, що не є істинними, а лише здаються такими, будучи [насправді] видіннями. Або – якщо вони і істинні, то з дозволу Божого вони стануть неправедними.

«І тому Бог посилає їм» (Августин, «Про Град Божий», кн. ХХ) – Бог дозволить це робити дияволові і т.д. – таким є його найжорстокіший присуд для них.

Вірш 12. [Бог] «вибрав вас від початку» – Йдеться про те, що ми не в той небезпечний час, але за часів початкової Церкви віримо в Христа, хоча ми й визнаємо кінець. Або – що ми, апостоли, є початками всіх віруючих, оскільки апостоли першими увірували во спасіння всіх народів.

Вірш 13. «Щоб ви придбали славу Господа нашого Ісуса Христа». Або – щоб у вас зростала слава Божа.

Вірш 15. «Нехай… дав… втіху» – Обіцяне царство небесне.

«У… благодаті» – [Втіху] він дасть завдяки благодаті – навіки, як ми сподіваємось. Або – все, що він дає, дається не за наші заслуги, але через його благодать.

Книга Третя

Вірш 1. «А втім, молітеся, брати» – Він заохочує їх молитися про те, щоб Бог вдостоїв їх того, щоб його вчення скеровувалося та переливалося з вуст апостолів до вух слухачів, а з [тих] вух – до [їхніх] сердець, заспокоюючи хвилювання [їхніх] вад.

Вірш 2. «Щоб ми визволилися» – Від неправди, аби вона не зводила наших [людей] та не зваблювала нас. Або ж – щоб ми визволилися від безпутних, тобто, від невірних, які відкидають слово Боже та не перебувають в гавані спокою.

«Та поганих» – тих, за ким невідступно слідують невірні. Кажу тут «щоб ми визволилися», оскільки поки що не всі з тих, хто мають отримати через мене віру, отримали [нині] її[10].

«Бо не в усіх – віра!» – Тобто, не всі увірують молитвами вашими, але лише призначені до всиновлення[11].

Вірш 6. «Наказуємо» – [Апостол] починає [говорити] про метушливих та ледачих [людей], нагадуючи добрим [людям], що ті їх можуть зіпсувати.

Вірш 7. «Самі бо знаєте, як треба нас наслідувати» – І якщо ті не роблять так, [як ми,] ви маєте їх уникати. Або – якщо вони не живуть за переданням. Ви ж знаєте, як бути такими як я, а в них такого [знання] не бачите. Так, він ніби каже: нема потреби в тому, щоб я вам пояснював це передання, бо ви його [і так] знаєте; тому нам нема через що хвилюватися; ті ж, хто чинять інакші справи, [тим самим] від цього передання ухиляються.

Вірш 9. «Щоб ви нас [наслідували]» – Варто зауважити, що Апостол вчив не лише за допомогою слів, але й за допомогою заохочувань та вчинків. Дійсно, справжній наставник – це той, хто слова доповнює діями.

Вірш 10. «Як хтось не хоче працювати» – Дехто каже, що Апостол тут вчить духовній праці, бо якби він тут казав про працю тілесну, якою займаються землероби та ремісники, виглядало б це так, ніби його думка суперечить Господеві, який сказав у Євангелії: «Не турбуйтеся… що вам їсти» (6:25) і т.д. Однак, надто вже вони мудрують[12], заплутуючи і себе, і інших, бо ж те, що [Апостол] нагадує з любов’ю, вони б хотіли не лише не робити, але й не розуміти, хоча в багатьох інших місцях [своїх] послань Апостол абсолютно ясно[13] вчить тому ж самому. Насправді, він хоче, щоб Божі слуги жили за рахунок тілесної праці, для того, аби їх не звинувачували в жебракуванні та випрошуванні найнеобхіднішого. І це якраз не суперечить словам «не турбуйтеся… що вам їсти» і т.д., бо ж [Христос] каже про інше – не [про те,] щоб [люди] не турбувалися про необхідне для чесного життя, але про те, щоб вони тим [речам] не приділяли уваги, аби не робити заради них те чи інше з визначеного для проповіді Євангелії.

Вірш 11. «Метушаться»[14] – подібне є огидним для вчення Господнього: поістині, черево є богом тих, хто ганебними клопотами [нагромаджують] для себе необхідне на майбутнє.

Вірш 13. «Не втомлюйтеся» – Б хоча б вони й працювали, все ж, деякі з них можуть бути в скруті. Цим він (Апостол) нагадує [про те], щоб ті, хто можуть, давали слугам Божим необхідне без зупину. Бо ж не тої має змінювати свою поведінку[15], хто є людяним у [своїй] щедрості, але той, хто міг би працювати, але вирішив провести життя в неробстві.


[1] «Si tamen»; частка «si» перекладається як «якщо», але в даному звороті вона втрачає своє умовне значення; саме тому Валафрід Страбон пише про «сумнів» та «ствердження» (Примітка перекладача).

[2] «Siquidem justus est» (Примітка перекладача).

[3] «In quo» – щодо багатозначності цього звороту див. далі (Примітка перекладача).

[4] «Pro quo» (Примітка перекладача).

[5] «Refuga» (Примітка перекладача).

[6] Антихриста (Примітка перекладача).

[7][7] «In templo» (Примітка перекладача).

[8] «In templum Dei sedeat» (Примітка перекладача).

[9] «Sedet in amicum» та «sedet ut amicus» (Примітка перекладача).

[10] Валафрід Страбон говорить від особи Апостола Павла (Примітка перекладача).

[11] Відсилка до Еф. 1:5 (Примітка перекладача).

[12] Superflue conantur (Примітка перекладача).

[13] Apertissime (Примітка перекладача).

[14] В Хоменка – «байдикують» (Примітка перекладача).

[15] In reprehensionem venit  (Примітка перекладача).

© Олександр Артамонов, переклад з англійської, 2018.