Хаймон Осерський. Коментар на Друге Послання до Солунян

Короткий зміст

Солуняни, отримавши перше послання та дочитавши його до місця, де Апостол каже про тих обраних, які в день суду будуть живими, стверджуючи: «потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві» (І Сол. 4:17), стривожилися і дуже сильно налякалися, вважаючи, ніби Апостол це сказав про свій та їхній час – ніби тоді й прийде Господь на суд – і вжахнулися щодо тих, хто опиняться [разом] з дияволом у тюрмі вічної муки, бо ж ті, хто не встигнуть увірувати, будуть недосконалими.

Тому Апостол, аби позбавити їх цієї журби, написав їм це друге послання, де вказав, що день суду в його час їм ще не загрожує, і зазначив, що станеться це після того, як буде знищене римське царство – хоча й [зробив це] у прихованій та неясній формі. Звісно, він не наважився відкрито написати про загибель римського царства – можливо, щоб випадково не спричинити переслідування віруючих. Також сповістив він пришестя та смерть Антихриста.

Глава Перша

«Павло, Сильван…» – це самий початок, зміст якого ми вже пояснили раніше.

«Ваша віра зростає вельми» (1:3) – віра потребує збільшення; тому апостоли кажуть Господу: «Додай нам віри» (Лк. 17:5). І в іншому [місці]: «Вірю, поможи моєму невірству!» (Мк. 9:24).

«Ми самі хвалимося…[вашою витривалістю] в напастях, які ви переносите. То знак справедливого суду Божого» (1:4-5). Так, зі слів Проспера[1] та інших учителів ми можемо дізнатися, що все в цьому світі відбувається або за волею Бога, або за його дозволом. Тож, святі мученики та інші вірні, за дозволом Божим, переживають у цьому світі безліч випробувань та конфліктів, щоб засвідчити справедливий Божий суд, оскільки тим показується, що як вже приємні Богові так страждають, то значно більше та тяжче в день праведного Божого суду страждатимуть їхні кати та вороги. Справедливим Божий суд названо через те, що тоді Бог усю землю судитиме однаково.

«Якщо тільки справедливо Бог воздає»[2] злим зло, а добрим – добро. Каузальна конструкція «якщо тільки»[3] вживається тут для [позначення] не сумніву, а ствердження; іншими словами: оскільки справедливо для Бога так робити[4].

«Коли з’явиться», тобто, коли проявиться, «з неба Господь Ісус», йдучи на суд, «з ангелами своєї сили» (1:7) – те саме сам [Господь] сказав: «Якже прийде Син Чоловічий… й ангели всі з ним» (Мт. 25:31) – «у вогні полум’янім, щоб відплатити тим, які не знають Бога» і тим, хто «не коряться Євангелії», тобто, вочевидь, єретикам та фальшивим християнам, а також юдеям.

Він гарно каже про те, що Господь відплатить грішникам у полум’ї вогню, оскільки вогонь передуватиме йому і заповнить кожну точку повітря, як вода займає [всю землю] при потопі, опалить землю та небесну твердь, і очистить обраних; грішники ж, почувши від Господа: «Ідіть… в вогонь вічний» (Мт. 25:41), будуть охоплені тим вогнем та затягнуті в пекло на муки.

«Вони» – прокляті – «зазнають кари, – вічної погибелі». Зазнавали від них кари інші, але й самі вони її зазнають і помруть[5]: яке зло робили, таку помсту й отримають. Під «зазнавати» тут мається на увазі «страждати», як у Вергілія:

«І через волос червоний ізнов карається Скілла»,[6]

тобто, страждає від кари; так і ті зазнають кари, тобто, страждатимуть[7].

«Коли він прийде прославитися у своїх святих» – тобто, він явиться їм славним и добрим, а проклятим – жахливим і жорстоким.

«Бо ви увірували нашому свідченню для вас» – тобто, оскільки Євангеліє та наше пророцтво були прийняті серед вас та вами з вірою, «того дня», тобто, в день, коли Євангеліє дасть вам свідчення достовірності того дня, ви отримаєте вічну винагороду.

«Тому» – мається на увазі «з цього приводу» – «молимося»: іншими словами, з цього приводу ми «молимося за вас повсякчас» і т.д.

Глава Друга

«Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа – коли ми зберемось до нього». Тут ми читаємо про друге пришестя Господа; перше [здійснилося] в скромності, друге [здійсниться] в могутності, коли він прийде на суд, при який тут і йдеться. Він [Павло] називає свою церкву великим числом обраних: таких, що з ним підуть, таких, що прийдуть на суд. По суті, він ніби каже, що в Христі всі обрані, оскільки вони є членами його [тіла].

«Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа Ісуса на суд, і щодо приходу туди нашої церкви», тобто, всіх святих, що до неї належать, «не дайте легко вивести себе з рівноваги», тобто, стривожити, «ані щоб вас стривожили… що день Господній уже настає, ані харизмом», тобто, якби хтось сказав, ніби він дізнався від Святого Духу, ніби наблизився день суду, не вірте йому і не лякайтеся його слів; «ані словом», тобто, трактатом: якщо якийсь тлумач та трактувальник пророків вам сказав, мовляв, я зібрав думки пророків Ісаї та Даниїла, інших пророків, і передбачив, що день суду наблизився, і Христос прийшов на суд – не бійтеся; «ані листом, який нібито від нас»: якщо якийсь псевдоапостол вчитиме такому, не вірте йому.

«Бо спершу настане відступництво», тобто, від’єднаються всі царства від царства та імперії римлян: «й виявиться», тобто, з’явиться, «чоловік гріха». Йдеться, вочевидь, про Антихриста, який виглядатиме людиною, однак, буде коренем всіх гріхів. «І син погибелі», тобто, син диявола – не за природою, але за наслідуванням. Він зветься погибеллю, бо через нього прийде погибель, і собою він погубить рід людський. «Той супротивник», тобто, ворог Христа та всіх членів [тіла] його, «який зноситься» в гордині «понад усе, що зветься Богом чи святощами»; фраза «що зветься Богом чи святощами» невірна. Знесеться Антихрист над всіма так званими богами, тобто, над всіма богами язичницькими: вочевидь, над Геркулесом, Аполлоном, Юпітером, які хибно звуться богами, і над всіма обраними, яких називають богами, як-от Мойсей, про якого сказано: «Я настановив тебе як бога фараонові» (Вих. 7:1); і в законі: «не зводи наклеп на Богів»[8], тобто, на священників; і [у псалмі] : «Я мовив: ви – Боги» (Пс. 82:6). Тож, над усіма ними вивищиться Антихрист, і найстаршим серед них себе назве, і не лише над ними, однак (що найважливіше), над всіма святощами та над святою Трійцею, якій лише й належать поклоніння та шанування від усіх творінь. Так, вивищиться він і «у храмі Божім» сяде, вказуючи тим самим на те, що він – бог. Це можна розуміти двояко: народиться Антихрист у Вавілоні в пламені Дана, згідно зі словами Якова: «нехай буде Дан гадюкою при дорозі, зміюкою на стежці» (Бут. 49:17). Коли ж він прийде в Єрусалим, то збере натовп, кажучи юдеям: Я – Христос, вам обіцяний; тоді зберуться до нього всі юдеї та відновлять храм, зруйнований римлянами, а він там сяде, кажучи, що він – Христос; або ж «у храмі Божім» значить, що він сяде в Церкві, видаючи себе за Бога.

Як у Христі перебуває вся повнота божественності, так у тій людині, яка зветься Антихристом, тобто, протилежним Христу, перебуває повнота зла і всієї неправедності, бо в ньому буде голова всього зла, диявол, який є царем над всіма синами гордині.

Цими словами показав Апостол солунянам, що якраз перед пришестям Господа на суд, що принесе знищення царству людському – яке ми вже бачимо таким, що досягло свого завершення – Антихрист прийде в світ, щоб вбивати мучеників Христових. «Хіба не пам’ятаєте, що коли я був між вами, я говорив вам про це»? – про пришестя Антихриста та про день суду.

«І тепер знаєте, що саме стримує його з’явитись у часі своєму». Він каже: «знаєте, що саме стримує», але не пояснює, що. Він мав на увазі ніщо інше, як зруйнування римського царства, про яке тут йдеться у прихованій формі, щоб якийсь з римлян, випадково прочитавши це послання, не влаштував гоніння на християн, бо ж [римляни] вважали, ніби вони вічно правитимуть всім світом. Ви «знаєте», каже [Апостол], «що саме стримує» цього Антихриста, і що має вмерти, [щоб Антихрист з’явився,] бо поки не зруйнується римське царство, не відступляться від нього всі народи. «Щоб з’явився», тобто, проявився, той Антихрист «у часі своєму», тобто, у відповідний час згідно з дозволом Бога, після того, як усі царства вийдуть [зі складу] Римської імперії.

«Так, тайна (mysterium) беззаконня орудує вже тепер». Грецьке слово «містерія» латиною перекладається як щось приховане та таємниче. Тож, під містерією беззаконня мається на увазі вбивство святих мучеників та переслідування вірних Христових, влаштовані Нероном та його князями. Містерією ж це названо, бо як диявол діятиме через Антихриста, вбиваючи святих мучеників Іллю та Еноха, а також багатьох інших, так він приховано діє й через членів [тіла] свого, Нерона та його князів, убиваючи через них апостолів-мучеників. Ця містерія беззаконня була розпочата Нероном, який під таємним впливом батька свого диявола, на догоду ідолам, вбивав святих мучеників, і продовжувалася за Діоклетіана та Юліана Відступника, які понищили багатьох святих. Відповідно, як Христос, голова всіх обраних, задовго до свого пришестя таємно та містеріально (per mysterium) проявлявся і в смерті Авеля, і в принесенні в жертву Ісаака, і в правлінні Давида, який вив Голіафа, що позначав диявола, якого Христос переміг своїми смертю та стражданням – так диявол, який буде в Антихристі, таємно та містеріально проявляється в членах [тіла] свого, у злих, вочевидь, правителях. «Лише тепер є той, хто його стримує, аж поки не буде усунений з центру (de medio)». Тут просто підкреслюється, що Нерон, який нині володіє всесвітньою імперією, до того дня володітиме нею, допоки могутність римлян не буде витіснено з центру світу. Під Нероном [Павло] розуміє всіх римських імператорів, які після нього володітимуть імператорським скіпетром.

Під словами «поки не буде усунений з центру» розуміє [Апостол], що всі народи з  усіх [кінців світу] приєднаються до Риму, який опиниться ніби в центрі світу, маючи навколо себе всі народи; або ж, оскільки в ньому перебувають початок та кінець, [Рим] можна назвати центром.

«І тоді» – мається на увазі, коли могутність Римської імперії буде втрачено – «з’явиться», тобто, проявиться «беззаконний», Антихрист, «якого Господь Ісус умертвить духом уст своїх», тобто, Господь Ісус вб’є його силою свого присуду, а Михаїл вб’є його, явлений силою Господа Ісуса, а не власною силою. А явиться він (як передають вчителі) на Оливній горі у Вавілоні на своєму троні, на тому місці, де Господь знісся на небеса. Як істинно сказав Апостол: тоді проявиться беззаконний після того, як Римська імперія буде зруйнована, і незрозуміло, коли саме відбудеться це пришестя, але спочатку буде знищено [Римську імперію], а потім прийде Антихрист – в час, визначений Богом. «І знищить сяйвом», тобто, ясністю «приходу свого» Господь Ісус його, тобто, Антихриста.

«Поява бо того буде під діянням Сатани». Так, настане день суду, коли буде знищений сам Антихрист і всі члени [тіла] його. Як сказав Господь: «Ідіть… в вогонь вічний». Зауважимо, що Господь прийде на суд не одразу після того, як Антихриста буде вбито, однак (як ми читаємо в книзі Даниїла), після його [Антихриста] смерті обрані влаштують [грішникам] покарання на сорок п’ять днів. Наскільки б малий проміжок часу не [відділяв нас] від пришестя Господа, [цей проміжок] є повністю невідомим. Коли [Апостол] каже: «Поява бо того буде під діянням Сатани», мається на увазі, що всі дії його відбуватимуться за підбурюванням Сатани та за співучасті [з ним], бо ж [Сатана] володітиме ним в усій повноті, хоча й не позбавить його розуму, щоб не за незнанням той відрікався від Бога та був одержимий Сатаною, як божевільні; бо якби було інакше, не було б на ньому гріха за його вчинки; так, ті, хто страждають від божевілля, не грішать, бо не знають, що роблять.

«З усякого роду силою, із знаками і з неправдивими чудами» – йдеться про пришестя Антихриста. Знаки та чуда тут мають одне і те ж значення. Він творитиме знаки та неправдиві чуда: виглядатиме так, ніби він воскрешає мертвих та робить багато інших знаків, які, однак, будуть неправдивими та далекими від істини, бо він обманюватиме людей магічним мистецтвом, як-от Симон Маг обманув того, хто, вважаючи, ніби вбиває його [Симона Мага], вбив замість нього барана.

Так, пришестя його буде [супроводжуватися] знаками та неправдивими чудами, а завдяки знакам та неправдивим чудам (які, як [люди] бачитимуть, він творитиме) він наверне людей до поклоніння неправді, тобто, [до поклоніння] самому собі, «бо він брехун і батько лжі» (Йо. 8:44). «Та всяким брехливим обманом», тобто, лжею, «для тих, які гинуть», тобто, для людей та язичників, «бо вони не прийняли любови правди, щоб їм спастися», тобто, Дух Христа, який сказав: «Я  – істина» (Йо. 14:6); через цей Дух Святий в наші серця входить любов до Бога та до наших ближніх. Тож, оскільки ані Христа, ані Духа Святого не схочуть вони прийняти, «Бог посилає їм силу, яка зводить їх», тобто, дозволяє прийти до них Антихристові, який творить обман. Він [Апостол] каже не «того, хто зводить», а «силу, яка зводить», бо послано буде до них саме силу, обман як такий – батька всього зла і неправедності, «вірити неправді», тобто, дияволові, «щоб засуджені», тобто, прокляті «були всі ті, хто не увірували в правду», тобто, в Христа, «а милуються з неправедності», тобто, з диявола, тоді як нас, апостолів, [Бог] зробив «початками спасіння»[9] всіх народів (апостоли є початками, бо першими увірували), «щоб ви придбали славу Господа нашого Ісуса Христа», тобто, ви, навернуті до віру нашою проповіддю, збільшите тіло Христове, і прославиться, воно через вас, а потім його через вас хвалитимуть: «щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5:16). «Бог, Отець наш, що полюбив нас» так, що Сина свого за нас віддав, «і дав нам… втіху вічну», пообіцявши нам царство небесне, «і добру надію», очікування прийдешніх благ, «у своїй благодаті», а не за наші заслуги, «врадує» (тобто, навчить) наші серця.

Глава Третя

«А втім, молітеся, брати, за нас, щоб Господнє слово ширилося» від уст наших до вух ваших, і від вух до серця, і звідти переходило в діяння. «Щоб ми визволилися від безпутних», які не перебувають у гавані спокою.

«Господь же нехай направить серця ваші», тобто, якщо ви маєте якусь силу, він її збільшить, і зробить, щоб ви вели праведне життя[10] і стверджувалися на прямому шляху завдяки добрим справам. «На любов Божу» та ближніх, «й на Христову терпеливість» – щоб терпеливо ви зносили ворожість світу цього, як Христос терпляче витримав звинувачування, насмішки, батоги та хрест; або (як вказується в деяких кодексах), щоб очікували Христа, щоб чекали на пришестя Христа на суд.

«Не їли ні в кого дармо хліба» – тобто, без праці.

«Коли ж хтось не послухається слова» – мається на увазі, нашого або вашого слова про те, щоб не лінуватися – «у листі», тобто, у вашому [листі до нас] «напишіть про це», і ми суворо насваримо [винуватця].

«Привіт моєю, Павловою, рукою. Це знак у кожнім моїм посланні». В кінці всіх послань [Апостол] писав єврейськими літерами та грецькою мовою своє ім’я, щоб хтось із псевдоапостолів не обманув адресатів [Апостола].

«Так пишу». Так: «Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами!» Амінь.


[1] Проспера Аквітанського, учня Св. Августина (Примітка перекладача).

[2] Прямий переклад з Вульгати (Примітка перекладача).

[3] Такий зміст це місце має лише у Вульгаті, де вжито латинський зворот «si tamen» (Примітка перекладача).

[4] І. Хоменко перекладає це місце так: «Така вже Божа справедливість» (Примітка перекладача).

[5] Inferent (Примітка перекладача).

[6] Переклад Андрія Содомори (Примітка перекладача).

[7] Як і у випадку з «si tamen», коментатор пояснює зворот латинської мови, характерний лише для Вульгати (Примітка перекладача).

[8] І в І. Хоменка, і в І. Огієнка слово «Бог» вжито в однині, як і в латинському перекладі «Nova Vulgata». У Вульгаті Св. Єроніма та в Біблії Короля Якова слово «Бог» вживається у множині (як і в Хаймона Осерського). У Синодальному перекладі замість слова «богів» вживається слово «судей» (тобто, замість буквального перекладу передається сенс слова) (Примітка перекладача).

[9] В І. Хоменка: «Бог вибрав вас від початку, щоб ви спаслися»; в І. Огієнка: «Бог вибрав вас спочатку на спасіння» (Примітка перекладача).

[10] «Per rectitudinem vitae ambulare» (Примітка перекладача).

© Олександр Артамонов, переклад з англійської, 2018.