Самотній бог простує самотнім світом

Віктор Домонтович, чи Віктор Петров, чи Віктор Бер, чи Борис Вериго, чи як там він ще підписувався під своми різноманітними працями – від уїдливої політичної критики до напіверотичного-напівтеологічного роману – все це одна й та сама людина, один і той самий геній. Філософ, археолог, письменник, суспільно-політичний діяч, а окрім того – радянський шпигун, при цьому ж – найвідоміший тогочасний критик репресій у Радянському Союзі – і, знову повторюся – все це – лише одна людина.

Чи він дійсно був людиною?

Якщо так – більшість з тих, хто називають себе людьми, лише займаються самооманою.

Якщо ні – яка ж потойбічна сутність знайшла собі тимчастовий прихисток під личиною маленького, непомітного київського професора?

Чи знайдеться хтось рівний йому за неймовірними масштабами його діяльності і – окрім того – за ще більш неймовірними потенціями, які він не встиг реалізувати, покинувши цей світ так само загадково, як і з’явився до нього? На його похоронах були присутні найвищі чини радянської розвідки – скромного київського професора ховали ті, що знали ще одну неймовірну сторону його безмежної, демонічної особистості.

Сумніваюся в тому, що хтось колись зможе знайти відповіді на ці питання. Десь у пекельній пітьмі, під чорним сонцем мертвих, бездоганний мислитель Домонтович – чи, швидше, той, що колись носив це ім’я – сміється над нашими нікчемними потугами – якщо йому взагалі є до нас якесь діло.

Спочатку я хотів коротко розкритикувати в цій нотатці сучасних дослідників творчості Домонтовича. Смішно, що Домонтович для них одна людина, Бер – інша, Вериго – третя, а Петров – це взагалі радянський “аґент”, анафематствований українською проґресивною спільнотою гуманітаріїв, що ніколи в житті книжки не тримали в руках. Що до цього додати? Такі люди не заслуговують згадки в моєму дифірамбі генію. Хай носяться зі своїм “доктором Парадоксом” далі.

В мене є слабкість перед розумними людьми, що ж стосовно людей геніальних – я вважаю їх божествами. Тож, декілька моїх спроб осмислити тексти Віктора Домонтовича – це жертвоприношення тій непізнаній істоті, що колись завітала до нашого світу, ставши однією з найяскравіших подій ХХ століття.