Чому мене дратують ілюcтрації до творів Лавкрафта

Книжок Лавкрафта в продажу – ціле море (так-так, в тих мерзенних російських перекладах, де “Italian” перекладають як “Индейский” – але мова не про це). Хоча… Якраз про це. Окрім огидної якості перекладів, Санкт-Петербурзький видавець “Лавкрафтіани” припустився ще однієї помилки. Я маю на увазі обкладинки книжок. Це настільки абсурдні, беззмістовні та пусті малюнки, що не хочеться таку книжку в руки брати. Пригадую, одна моя подруга таке часто малювала, коли добре вип’є чогось міцного. Совість не дозволяла їй продавати цю мазанину в редакції фентезійної літератури. Вона демонструвала її мені, а я сміявся і наливав ще.

Та чого вже там! Давайте вже тоді я підніму руку на святе! Мене дратують взагалі всі ілюстрації до творів Лавкрафта. Коли малюють Ктулху, Ньярлатхотепа, Азатота, Йог-Сотота, Шуб-Ніґґурат, і навіть Бурого Дженкіна з відьмою Нахаб. Від цього просто верне. А ще нещодавно мені один “знавець” рекомендував подивитися фільми, які зняли нібито за творами Лавкрафта. Я питаю: а як це можна екранізувати? Ну а хлопчина щось пробурмотів (не хотілося чути це вбоге намагання говорити заради розмови, і я зробив вигляд, що задрімав).

Людина, що малює героїв Лавкрафта, людина, що знімає фільми за його творами – такий дурень абсолютно не розуміє, в чому полягає фундаментальна особливість стилю цього дійсно виключно талановитого митця. Це абсолютний майстер зображування незображуваного, називання неназиваного. Його жахи до болю та огиди живі та близькі нам – і саме через це вони не мають чітких характеристик. І мати не можуть. Лавкрафт – майстер розмитого жаху, що оточує нас кожного дня. Все наше життя складається з його потворних богів.

Власне, розуміння цього елементарного факту витікає з усієї творчості автора. Гадаю, мені не варто було все це писати: той, хто і так це розуміє, не потребує мого коментаря, а той, в кого не вистачає розуму збагнути настільки просту річ – не заслуговує такого піклування. Втім, є ще третя категорія людей – ті, хто лише знайомляться з Лавкрафтом уперше. Не хотілося б, щоб вони будували свою позицію щодо цього письменника на ґрунті, закладеному невіґласами та дурнями, які не бачать в оповіданнях Лавкрафта нічого, окрім страшних байок про чудовиськ.

Завершу цей допис посиланням на новий переклад – цього разу презентую невеличкий твір “Неназиване”, в якому сам Лавкрафт розкриває зазначені особливості свого стилю для тугодумів, матеріалістів та прихильників сучасної американської філософії.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s