Радий повідомити шановному паньству про те, що орієнтовно 21 червня в Києві матиме місце моя доповідь (російською мовою), присвячена філософії Юрія Мамлєєва. Доповідь відбудеться в межах Товариства дослідників східних філософій при Інституті Філософії НАНУ. Тези я б заздалегідь опублікував тут, але поки що, “в просторі багатоскладних справ” я їх ще не написав (втім, обіцяю виправитися, як тільки напишу).
Для багатьох моїх сучасників ім’я Юрія Мамлєєва говорить приблизно зовсім ні про що. Втім, я вважаю, що цей мислитель був одним з найцікавіших філософів кінця ХХ – початку ХХІ ст.ст. Провідний член т.зв. “Южинського Гуртка”, видатний інтелектуал-традиціоналіст, дослідник найглибших таємниць індійської метафізики, засновник літературного стилю та літературознавчого методу під умовною назвою “метафізичний реалізм”, корифей “Релігії Я”, і, зрештою, людина, що надихнула мене на мої наукові студії в сфері традиціоналізму (разом з Євгенієм Ґоловіним) – Мамлєєв, безперечно, є надзвичайно яскравою постаттю історії світової думки.
Нещодавно читав про католицького теолога-містика Мейстера Екхарта: мовляв, його протягом кількох століть знали хіба що працівники архівів та особливі любителі давнини – втім, після виходу збірника праць Мейстера Екхарта під редакцією пана Пфейфера, ім’я забутого теолога стало майже мемом. Наївно було б думати, ніби історія сама відділяє великих авторів від нікчемних, даруючи першим безсмертя. Звісно, безсмертя філософу дає Бог, але праці філософа стають безсмертними лише завдяки пам’яті смертних нащадків. Мені не хотілося б, щоб такий великий філософ, як Мамлєєв, був вимушений чекати на якогось там Пфейфера кілька століть. Якщо вже зайшла про це мова, то в грудні цього року я планую опублікувати номер українського “Апокрифу”, у фокусі якого був би Мамлєєв, його вчення, його твори та досягнення. Досить знаково, що він помер минулого року буквально за декілька днів до презентації третього номеру “Апокрифу”, присвяченого пам’яті Євгенія Ґоловіна (подробиці).
В принципі, я нікого не запрошую на згаданий виступ, оскільки мені самому відвідування подібних заходів видається марнотратством в сфері часу. Я майже не ходжу на такі штуки, і не вважаю, що моя лекція чимось краща за лекції інших людей. Інша справа – послухати виступ на ютубі: маю надію на те, що відеозапис буде зроблено й опубліковано. А ще більшу маю надію на те, що мої слухачі, якщо такі знайдуться, відкриють для себе творчість Юрія Віталійовича Мамлєєва.
Блоґ Олександра Артамонова 