Category Archives: Генон

Ювілей Рене Ґенона

“Кинь Коперникові сфери, В серця свого глянь печери!”

(Григорій Сковорода).

 

Всіх вітаю, пані та панове!

15 листопада 2016 ми святкували 130-річчя з дня народження Рене Ґенона.

%d0%b3%d0%b5%d0%bd%d0%be%d0%bd

 

«Рене» – це французька форма латинського імені «Ренат», «Відроджений».

У світовій (і, зокрема, французькій) історії філософії, мислителі з іменем «Рене» двічі слугували маркерами суспільного осмислення нової філософської парадигми.

Спочатку таким мислителем був Ренатус Картезіус (Рене Декарт), чиї праці фактично заклали основи філософії Модерну (іншими словами, Декарт концептуалізував основні риси «часу картини світу», як сказав би Гайдеґґер). Поява Рене Декарта стала надзвичайною подією світового масштабу, оскільки він, «відроджений», «відродив» пасіонарність інтелектуального простору Європи. В часи Декарта, кризи інтелектуального простору почали перетворювати філософію на в’язке болото, на огидну жувальну гумку, яку жують вже в сотий чи тисячний раз, оскільки іншої нема. Декарт показав, що можна мислити інакше, і вивів світ з глухого куту мертвих пережитків схоластичної величі.

Потім, коли Модерн почав хилитися до «свого іншого» (тобто, до Постмодерну), з’явився новий Рене, блискучий аполоґет Традиції, радикальний супротивник усього, що заперечувало метафізичне єство світу. Він зробив те ж саме, що й Декарт, але навпаки: прийшов час заперечити мертві пережитки Нового Часу.

Звісно, тут не йдеться про жодний примітивний консерватизм у стилі Юліуса Еволи чи нового президента США Дональда Трампа (гадаю, якби Евола сьогодні жив, він би цілими днями писав хвалебні оди Трампові). Йдеться не про заперечення прогресу, і не про підкорення якогось там тигра. Мета Рене Ґенона полягає в розумінні, а не в суспільній боротьбі.

Більш ніж цікаво, що Ґенону деякі «вояки» інтелектуального фронту намагаються приписати тяжіння до певних волюнтарних суспільних трансформацій, виправдовуючи тим самим власні бажання змінити світ. Ґенон, однак, світ не трансформує: він не є одним з тих філософів, що «змінюють світ замість того, щоб його пояснювати» (як би сказав Маркс). Справа в тому, що Ґенон намагається змінити не навколишнє буття, а внутрішній стан свого читача. Фактично, тексти Ґенона читаються як певні священні манускрипти, спрямовані на досягнення певних трансцендентних цілей.

Поняття «трансцендентний» загалом розуміють через символічне відділення певного сеґменту реальності від загального, доступного для сприйняття, світу. Однак, мало хто увідомлює, що «трансцендентне» знаходиться не на небесах чи в пеклі, але в самій людині. Однак, для досягнення свого внутрішнього, трансцендентного, Я, людина має померти для цього світу, розірвати мерзенні зв’язки та залежності, і відродитися для нового, для світу Істини та Свободи. Померти, а не скоїти самогубство, до якого закликають еволи, юнґери та інші. В цьому і полягає сутність ініціації в широкому сенсі.

Рене Ґенон, відповідно до свого імені, уособлює трансцендентне «Я» світової культури, що відродилася у новому, постмодерному, вигляді. Через 130 років після його народження, чи здатні ми усвідомити, яким насправді є це саме «Я»? Питання риторичне.

 

Advertisements