Category Archives: Некатегоризовано

Мій переклад оповідання Натаніеля Готорна у “Всесвіті”

Нещодавно вийшов черговий номер “Всесвіту” з моїм перекладом оповідання Натаніеля Готорна “Молодий Ґудман Браун”. Над перекладом цим я провадив розмисли протягом трьох років. Справа в тому, що імена персонажів цього оповідання неможливо адекватно передати в перекладі. Готорн пише про жителів Нової Англії колоніальної епохи, які були настільки побожними, що називали своїх дітей лише словами на кшталт “Надія”, “Віра”, “Чеснота” і т.д., а свої новозасновані американські міста – біблійними топонімами. Таку специфіку неможливо адекватно перекласти: так, головного героя оповідання звати “Goodman”. Це ім’я має подвійне значення: по-перше, воно виконує метафоричну роль стосовно самого персонажа, але, по-друге, воно також демонструє культурний колорит тогочасної Нової Англії, і в цьому сенсі ніякою метафорою не є.

Здавалося б – Господи, що може бути простішим, ніж перекласти ім’я? Ще веселішим прикладом є проза Кейт Шопен, однієї з моїх улюблених американських письменниць: в неї є цілий цикл оповідань, написаних франко-англійським суржиком. Як це перекладати? Як перекладає Мар’яна Прокопович репліки Сальватора з “Імені Рози” – чесько-польсько-російським суржиком? Але ж тоді створюється зовсім інший контекст.

Що з тим всім робити? Після довгих розмислів я переклав “Goodman” як “Ґудман”. Кожен переклад це брехня, любі друзі. Тож, чекайте моїх нових побрехеньок – імовірно, наступним буде оповідання Германа Мелвіля 🙂

 

З Новим Роком!

Пані та панове!

Вітаю всіх з Новим Роком!

Зичу всім “цілісності віри та постійності такої цілісності”, як писав чорнокнижник Герберт Аврілакський своєму улюбленому учневі Адельбольду.

Щиро сподіваюся, що в наступному році ми зможемо реалізувати видання українських перекладів Лавкрафта, розвинути українську гілку журнала “Апокриф” та Асоціацію Українських Метареалістів, а також здійснити низку інших цікавих та актуальних проектів.

З повагою та найкращими побажаннями,

Олександр Артамонов

Масон

Помер Юрій Мамлєєв

25 жовтня помер Юрій Мамлєєв… Людина потойбічного світорозуміння… Один з тих, кого можна вважати справжнім мудрецем…

29 жовтня 2010 помер Євгеній Ґоловін…

Обидва походять з “Южинського гуртка”. Обидвох я вважаю своїми вчителями. Обидвом фактично присвячено цей блоґ. Ґоловін був філософом (вченим), Мамлєєв – літератором (митцем). Разом вони були для мене ідеалами самореалізації в сферах науки та мистецтва. Обидва померли майже в один день. Лише трошки не дотягнувши до Самайна.

29 жовтня 2015 року вийде номер українського журналу “Апокриф”, присвячений Ґоловіну. Я думав про те – коли ж випустити номер, присвячений метафізичному реаізму. Тепер, вочевидь, дату визначив не я, але сам Бог. 25 жовтня 2016 року – якщо я досі буду представником Апокрифу в Україні – я обов’язково зроблю спеціальний випуск, присвячений Мамлєєву.

Великий майстер помер. Залишилося його тіло. Але Федір Соннов (герой “Шатунів”) марно шукатиме душу того, хто був вільним навіть протягом цього життя. Мамлєєв ніколи не спав духом. Юрій Мамлєєв – це сучасний герой, якого чекає безумовний апофеоз. Слава великому майстру.