Tag Archives: метафізичний реалізм

Роздуми Євґенія Ґоловіна про “Літературу Чорного Жанру”

Коли я створив цей сайт, перша нотатка під назвою “Ло” була присвячена геніальному мислителю, алхіміку та літературознавцю Євґенію Ґоловіну – в якомусь сенсі, людині, що надихнула мене почати перекладати Лавкрафта для українського народу.

Пропоную частину блискучого перфоменсу під назвою “Finis Mundi” (від лат. “Кінець Світу”), де музикант Георгій Осіпов, сам Евґеній Ґоловін та ще один філософ, учень Ґоловіна, розмірковують стосовно сутності так званої “Літератури Чорного Жанру”, до якої відноситься і творчість Говарда Лавкрафта.

Чому мене дратують ілюcтрації до творів Лавкрафта

Книжок Лавкрафта в продажу – ціле море (так-так, в тих мерзенних російських перекладах, де “Italian” перекладають як “Индейский” – але мова не про це). Хоча… Якраз про це. Окрім огидної якості перекладів, Санкт-Петербурзький видавець “Лавкрафтіани” припустився ще однієї помилки. Я маю на увазі обкладинки книжок. Це настільки абсурдні, беззмістовні та пусті малюнки, що не хочеться таку книжку в руки брати. Пригадую, одна моя подруга таке часто малювала, коли добре вип’є чогось міцного. Совість не дозволяла їй продавати цю мазанину в редакції фентезійної літератури. Вона демонструвала її мені, а я сміявся і наливав ще.

Та чого вже там! Давайте вже тоді я підніму руку на святе! Мене дратують взагалі всі ілюстрації до творів Лавкрафта. Коли малюють Ктулху, Ньярлатхотепа, Азатота, Йог-Сотота, Шуб-Ніґґурат, і навіть Бурого Дженкіна з відьмою Нахаб. Від цього просто верне. А ще нещодавно мені один “знавець” рекомендував подивитися фільми, які зняли нібито за творами Лавкрафта. Я питаю: а як це можна екранізувати? Ну а хлопчина щось пробурмотів (не хотілося чути це вбоге намагання говорити заради розмови, і я зробив вигляд, що задрімав).

Людина, що малює героїв Лавкрафта, людина, що знімає фільми за його творами – такий дурень абсолютно не розуміє, в чому полягає фундаментальна особливість стилю цього дійсно виключно талановитого митця. Це абсолютний майстер зображування незображуваного, називання неназиваного. Його жахи до болю та огиди живі та близькі нам – і саме через це вони не мають чітких характеристик. І мати не можуть. Лавкрафт – майстер розмитого жаху, що оточує нас кожного дня. Все наше життя складається з його потворних богів.

Власне, розуміння цього елементарного факту витікає з усієї творчості автора. Гадаю, мені не варто було все це писати: той, хто і так це розуміє, не потребує мого коментаря, а той, в кого не вистачає розуму збагнути настільки просту річ – не заслуговує такого піклування. Втім, є ще третя категорія людей – ті, хто лише знайомляться з Лавкрафтом уперше. Не хотілося б, щоб вони будували свою позицію щодо цього письменника на ґрунті, закладеному невіґласами та дурнями, які не бачать в оповіданнях Лавкрафта нічого, окрім страшних байок про чудовиськ.

Завершу цей допис посиланням на новий переклад – цього разу презентую невеличкий твір “Неназиване”, в якому сам Лавкрафт розкриває зазначені особливості свого стилю для тугодумів, матеріалістів та прихильників сучасної американської філософії.

Техніка, прогрес, Західна цивілізація та Ньярлатхотеп

Перекладати твори Лавкрафта українською мовою мене підштовхнув один випадок: якось я готував тези для виступу на науковій конференції – на тему “Образ Ньярлатхотепа в творчості Лавкрафта як символ постіндустріальної епохи”. Виявилося, що жодного тексту українською мовою не існує, тож, я не зміг зробити жодного посилання (трагічна подія з академічного життя 🙂 ). Власне, я тоді вчинив дуже просто, написавши тези англійською мовою і зробивши посилання на ориґінали. Втім, проблема оприявила себе в повній мірі.

На сьогодні з тих текстів, яких я марно тоді потребував, неперекладеною залишається лише велика та надзвичайно змістовна праця “The Dream-Quest of Unknown Kadath” – сподіваюся, що ненадовго.

Що ж стосовно тих тез, то тепер і вони перекладені українською мовою, тож, пропоную ознайомитися як з ними, так і з новішою науковою публікацією, де здійснюється аналіз символізму оповідання “Той, що в пітьмі сидить”.

“Ло”

Коли я вперше прочитав декілька оповідань Говарда Лавкрафта, вони мене, чесно кажучи, розчарували: стільки говорять про того Лавкрафта, а виявляється – нічого в ньому і нема особливого. Звичайні страшилки на ніч. Як це часто буває – я дуже сильно помилився.

Пройшов певний час, і мені попалася стаття великого мислителя та алхіміка Євґенія Ґоловіна під загадковою назвою “Ло”. Замість того, щоб зациклюватися на хорорному аспекті Лавкрафтової творчості, мудрий Ґоловін зосередив свою увагу на метафізиці, на найглибших пластах, прихованих під ґотичними сюжетами та чудовиськами. В цьому Ґоловін послуговувався підходом, створеним та розробленим видатним російським андеграундним письменником Юрієм Мамлєєвим, умовна назва якого – “метафізичний реалізм”. Стаття була настільки надихаючою та глибокою, що я зрозумів: десь я помилився, чогось я не побачив.

Дійсно, Лавкрафта приховали від мене перекладачі його праць – бо ж я читав його в російському перекладі, як і будь-який інший сучасний читач: видавництво “Азбука-классика”, книжки з м’якими обкладинками. Жахливі, абсолютно безвідповідальні переклади не передавали нічого, окрім якраз вищезгаданого “хорорного аспекту”. Читаючи Лавкрафта в ориґіналі, я остаточно переконався в тому, що перекладачі вкрали в мене його глибину – і замінили її безглуздою пласкою химерою популярної культури. Згодом я дізнаюся: Євґеній Ґоловін планував видати в Росії якісні переклади творів Лавкрафта ще у 90х роках минулого століття – аналогічно, як у Франції це зробив Жан Парвулєско. Втім, Ґоловін помер, і його плани померли разом з ним.

Всі ці обставини підштовхнули мене до того, щоб спробувати реалізувати бажання людини, що відкрила для мене Лавкрафта – перекласти всі його праці сумлінно та відповідно до загального контексту, в якому їх було створено. Але, якщо Ґоловін, що був російським мислителем, хотів інтеґрувати творчість Лавкрафта до російського дискурсу, то я вирішив спробувати зробити те саме для української культури.

Тож – нехай Лавкрафт заговорить українською.